Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
закінчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
закінчувати — [зак’і/нчуватие] уйу, уйеиш … Орфоепічний словник української мови
закінчувати — чую, чуєш, Доводити що небудь до кінця, до завершення … Словник лемківскої говірки
закінчати — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до закінчувати … Український тлумачний словник
закінчування — я, с. Дія за знач. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Словник синонімів української мови
увінчувати — ую, уєш, недок., увінча/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Класти вінець кому небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. || перен. Будучи нагородою, уславлювати що небудь. Увінчувати лаврами. 2) Прикрашати… … Український тлумачний словник
